Три проблеми середземноморської дієти, про які вам ніхто не говорить

Три проблеми середземноморської дієти, про які ніхто не говорить

Отже, ніхто не ставить під сумнів основні ідеї, закладені в основі середземноморської дієти. Вони, як і раніше, дають максимально високі шанси на здоров’я та довголіття.

Однак, як зазначають чимало дієтологів, у своєму класичному вигляді середземноморська дієта дуже дорога, складна і, м’яко кажучи, недостатньо інклюзивна.

Багато продуктів, які вважаються невіддільною частиною середземноморської дієти, є задорогими або фізично недоступними для жителів багатьох країн і цілих регіонів.

Але це не означає, що сама по собі дієта має бути відкинута на користь доступніших, але, ймовірно, менш ефективних варіантів.

Варто лише внести до середземноморської дієти низку коректив.

Питання з географією та різноманітністю

Багато з тих, хто спробував середземноморську дієту, були збентежені досить специфічним набором рекомендованих страв та певних продуктів. Наприклад, у деяких регіонах світу складно знайти нежирну рибу у великих кількостях (або вона є дорогим делікатесом).

Для декого цей момент є визначальним, і вони відмовляються від середземноморської дієти на користь більш придатного для їхнього регіону харчування.

Сучасні дослідники схильні звинувачувати у всьому американського медика Енсела Кейса, який вважається «засновником» середземноморської дієти.

Дієта виникла за підсумками масштабного дослідження, яке Кейс та його колеги проводили у 1952—1957 роках. Вони спостерігали за звичками в харчуванні та порівнювали їх із показником захворюваності на діабет, рак, хвороби серцево-судинної системи у семи країнах світу. Цими країнами були США, Японія, Голландія, Фінляндія, Італія, Югославія та Греція.

Зрештою Кейс дійшов висновку, що найбільш здорове харчування — те, якого дотримуються жителі Італії та Греції. Головним аргументом на користь такого висновку був найменший рівень передчасної смертності саме у цих країнах. Зокрема, і від захворювань серцево-судинної системи. Ці цифри виглядали особливо переконливо, якщо врахувати, що саме в цих країнах був один із найвищих показників за кількістю курців серед населення.

Так і виникла середземноморська дієта, описана Кейсом на основі харчових звичок мешканців Італії та Греції.

Сучасні дослідники зазначають, що середземноморський регіон налічує загалом понад 20 країн, включаючи Мальту, Лівію, Морокко, Ізраїль, Алжир, Сирію та Туреччину, в яких люди харчуються «дещо» інакше, ніж в Італії та Греції.

Сучасна критика методики Кейса містить інші аргументи. Наприклад, вчені вказують на те, що Кейс аналізував переважно чоловіче населення. І, якщо не зважати на Японію, у його великому дослідженні фігурують дані про людей білої раси.

Дехто з дієтологів вважає, що нежирній рибі, оливковій олії та червоному вину, які, на думку Кейса, є найважливішими компонентами для довголіття, можна і потрібно шукати заміну у вашій національній кухні.

Зацикленість на європейській кухні

Так, саме чималий акцент на стравах європейської кухні багато критиків сьогодні називають головною «бідою» середземноморської дієти.

Проте головні принципи харчування за Кейсом — акцент на рослинну їжу, цільнозернові продукти, ненасичені жири тощо — цілком реалізовані за умов різних національних звичок у харчуванні.

Протягом останніх десятиліть навколо середземноморської дієти виник нездоровий культ, пов’язаний саме з нерозумінням того, що ви можете правильно харчуватися без прив’язки до італійської, грецької та іспанської кухні.

Фрукти, овочі, горіхи, насіння, цільнозернові продукти доступні в багатьох національних кухнях, а користь червоного вина зараз оспорюється багатьма дослідниками. Тож на рибі та оливковій олії світло клином не зійшлося.

Здорове харчування можливе у будь-якій національній кухні

Занадто буквальне сприйняття результатів дослідження Кейса призводить до нерозуміння принципів здорового харчування, вважають деякі дієтологи.

І як наслідок, якщо людина, наприклад, не віддає перевагу морепродуктам та оливкам, то їй доводиться відмовлятися від середземноморської дієти, констатує Шейна Спенс, дієтолог із Нью-Йорка. Так само відмовляються від неї і ті, хто не може собі дозволити дорогі (в їхньому регіоні, наприклад) рибу та оливкову олію.

Розширення розуміння основної концепції середземноморської дієти може допомогти багатьом людям перейти на справді здорове харчування, констатує вона.

Правильне «прочитання» середземноморської дієти має приводити людей до розуміння того, що вони повинні переформатувати свій раціон таким чином, щоб у ньому переважала їжа рослинного походження, а ненасичені жири повністю витіснили насичені.

У будь-якій національній кухні є страви з овочів, цільнозернових продуктів та фруктів, наголошує Спенс.

Ви можете влаштувати свою власну середземноморську дієту, в якому б регіоні світу ви не проживали. Не варто вважати свою національну кухню неповною лише тому, що в ній немає страв, які описував Кейс 70 років тому, стверджує дієтолог.

Прикладів може бути безліч. Так, овочі в тушкованому чи вареному вигляді (як і, звісно, в сирому) присутні у будь-якій кухні світу, чи то китайська, індійська або мексиканська. У Гватемалі навіть печеню готують переважно з овочів лише з незначним додаванням м’яса. А, наприклад, в Ефіопії основу раціону становлять бобові.

Отже, у традиційній середземноморській дієті таких страв ви не знайдете, та оскільки вони ідеологічно в неї чудово вписалися б, чом би не розширити її у такий спосіб.

Таким чином, ніщо не заважає вам дотримуватися принципів здорового харчування, закладених у середземноморській дієті, навіть коли у вашому регіоні недоступні або занадто дорогі багато її компонентів.