Вакцини ще немає. Що потрібно знати про спалах віспи мавп у Європі, Канаді та Австралії

23 травня, 08:24
Віспа мавп (Фото:iol.co.za)

Віспа мавп (Фото:iol.co.za)

Вже на кількох континентах зафіксували випадки зараження віспою мавп серед людей. Це рідкісне захворювання могло поширитися з Африки.

Як уже писав НВ, новий спалах віспи мавп лякає вчених та медиків тим, що раніше це захворювання було вкрай рідкісним і, як правило, не передавалося людям.

Незважаючи на назву, найчастіше носіями цього вірусу є африканські гризуни та люди. Але раніше віспа мавп майже не переходила від людини до людини.

Відео дня

Зараження спричиняє тривалий контакт з інфікованою рідиною — слиною або вмістом висипу на шкірі хворого.

«У нас є побоювання, що це дуже відрізняється від того, що ми знаємо про мавп’ячу віспу», — заявляла 17 травня представниця Центрів з контролю та профілактики захворювань США високопоставленай співробітниця CDC Дженніфер МакКвістон.

Тим часом зібрали все, що відомо про спалах віспи мавп станом на п’ятницю 20 травня.

У яких країнах і скільки заражень підтвердили?

BBC з посиланням на органи охорони здоров’я різних країн повідомляє, що ймовірні та підтверджені випадки віспи мавп є в США, Канаді, Австралії, Іспанії, Португалії, Великобританії, Франції, Італії, Швеції та Австралії.

Перший випадок у Великій Британії було зареєстровано сьомого травня, і в британській службі охорони здоров’я повідомили, що це рідкісна вірусна інфекція, хвороба під час якої протікає порівняно м’яко, і більшість заражених одужують протягом кількох тижнів.

Імовірно, перший хворий у Великій Британії заразився вірусом у Нігерії. Наразі британці підтвердили дев’ять випадків віспи мавп.

В інших країнах повідомляли про кілька розслідуваних випадків віспи мавп, і загалом натепер спалах міг зачепити 100 людей по всьому світу.

Що таке віспа мавп?

На сайті Всесвітньої організації охорони здоров’я опублікували невеликий звіт через цікавість користувачів до нової теми.

За даними ВООЗ, віспа мавп передається людині від тварин із симптомами, дуже схожими на ті, що спостерігали в минулому у хворих на натуральну віспу, хоча клінічно менш тяжкі.

«З ліквідацією віспи у 1980 році та подальшим припиненням вакцинації проти віспи, віспа мавп стала найважливішим ортопоксвірусом для громадської охорони здоров’я. Віспа мавп переважно трапляється в Центральній та Західній Африці, часто в безпосередній близькості від тропічних лісів, і все частіше з’являється у міських районах. Тварини-господарі включають низку гризунів і нелюдських приматів», — пише ВООЗ.

Збудником хвороби є один із ортопоксвірусів сімейства поксивірусів. Його виділили у 1958 році від зараженої мавпи. Центральноафриканський та західноафриканський — це два основні штами вірусу, які поширювалися у відповідних регіонах.

Вважається, що центральноафриканський штам (басейн Конго) є заразнішим і викликає тяжчі наслідки.

Зараження та симптоми хвороби

Як правило, зараження відбувається після тісного контакту з інфікованою людиною. Вірус може передаватися через ушкоджену шкіру, дихальні шляхи, а також слизову оболонку.

Нещодавно вчені виявили, що віспа мавп також може передаватися статевим шляхом. Природний спосіб передавання вірусу людині — від інфікованих тварин (щури, мавпи, білки), і навіть від заражених вірусом предметів.

Інкубаційний період віспи мавп зазвичай становить від 6 до 13 днів, але може тривати від 5 до 21 дня. Перші симтоми з’являються протягом п’яти днів.

Перші ознаки хвороби — лихоманка, головний біль, набряки, біль у м’язах і втома. Після лихоманки можуть з’являтися висипи на шкірі у вигляді червоних плям, вузликів, бульбашок, гнійничків тощо.

Висип найчастіше починається на обличчі (95% випадків) і поширюється по всьому тілу, зокрема ротова порожнина, долоні та стопи. Екзантеми можуть викликати дуже сильне свербіння, викликати рубцювання, а в кінці хвороби утворюють струпи, які відпадають.

Попередні спалахи

Вперше віспу мавп у людей виявили 1970 року в Конго. Зараженим став дев’ятирічний хлопчик із регіону, де ліквідували віспу у 1968 році.

З того часу більшість випадків зараження фіксують у сільській місцевості тропічних лісів басейну Конго, Центральній і Західній Африці.

«З 1970 року випадки віспи мавп у людей були зареєстровані в 11 африканських країнах — Беніні, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Демократичній Республіці Конго, Габоні, Кот-д'Івуарі, Ліберії, Нігерії, Республіці Конго, Сьєрра-Леоне та Південний Судан», — пише ВООЗ.

Один із невеликих спалахів віспи мавп також реєстрували в 1996—1997 роках у Конго. Ймовірно, наймасштабніше поширення хвороби трапилося у 2017 році, коли медики зафіксували понад 200 підтверджених і понад 500 підозрюваних випадків хвороби.

Коефіцієнт летальності тоді становив приблизно 3%. З того часу фіксують нерегулярні випадки віспи мавп у людей.

Вакцинація

Універсальної схваленої вакцини від віспи в Європі немає, але деякі препарати запобігають хворобі з імовірністю 85%. Після останнього спалаху влада Іспанії повідомила про закупівлю вакцин від віспи мавп.

Раніше були поширені вакцини від віспи, і вакциновані люди зберегли від них шрам на плечі. Сьогодні вакцини проти віспи майже не використовують через дуже слабку поширеність вірусу.

У 2019 році було схвалено нову вакцину на основі модифікованого аттенуйованого вірусу коров’ячої віспи (штам Ankara), яку планували використовувати для профілактики віспи мавп. Це дводозова вакцина, доступність якої залишається обмеженою.

Сьогодні люди молодші 40−50 років можуть бути сприйнятливішими до віспи мавп через припинення кампаній вакцинації в усьому світі після викорінення цієї хвороби.

Лікування

Симптоми віспи мавп можуть виявлятися протягом 2−4 тижнів, і найтяжчі випадки найчастіше траплялися серед дітей зі слабким імунітетом.

Клінічне лікування віспи передбачає часте вживання рідини та здорової їжі для підтримки адекватного нутритивного статусу.

Є також противірусні засоби, які розробляли спеціально для лікування віспи. Деякі з них ліцензовані Європейською медичною асоціацією (EMA) для лікування віспи мавп у 2022 році.

Коефіцієнт летальності віспи мавп історично коливався від 0% до 11% серед населення загалом, і був вищим серед дітей молодшого віку. Останнім часом коефіцієнт летальності становить близько 3−6%.

Ускладнення віспи мавп можуть включати вторинні інфекції, бронхопневмонію, сепсис, енцефаліт та інфекцію рогівки з подальшою втратою зору.

Профілактика

Зараз у ВООЗ вивчають можливості широкого поширення хвороби та розробляють політику швидкого реагування на можливі епідемії.

Під час спалахів віспи мавп варто уникати тісного контакту з людьми. А доглядати хворих слід особам, які раніше вакцинувалися проти віспи.

Деякі країни забороняють ввезення приматів, гризунів та інших тварин. А співробітники національних парків, природних заповідників тощо повинні ізолювати тварин, які потенційно можуть бути заражені віспою мавп. Тварини, які контактували із зараженими, мають пройти карантин.

«Виявлення у травні 2022 року кластерів випадків віспи мавп у кількох неендемічних країнах, які не мають прямих шляхів сполучення з ендемічним районом, є нетиповим. Ведуться подальші розслідування, щоб визначити ймовірне джерело інфекції та обмежити подальше поширення», — повідомляє ВООЗ.

Джерело поточного спалаху поки невідоме, тому вчені повинні розглянути всі допустимі шляхи передавання вірусу.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. НВ не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. НВ також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Здоров'я
Головні новини про здоров’я, фітнес та харчування
Щосуботи

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X