Краще, ніж оргазм. Що таке дофамінове голодування і чому вам варто його спробувати

Що таке дофамінове голодування?

В основі методики Сепи покладена ідея про те, що для того, аби відчувати повноту життя, потрібно часом відмовляти собі в ній.

Найпростіше реалізувати це через маніпуляції з рівнями дофаміну. Якщо позбавити себе дофаміну на певний період, то з часом ви почнете гостріше відчувати його появу.

А що таке дофамін і чому він такий важливий?

Дофамін — гормон та нейромедіатор, який є хімічним фактором внутрішнього підкріплення.

Протягом тривалого часу було прийнято вважати, що дофамін є частиною «системи винагороди мозку», викликаючи почуття задоволення в процесі мотивації або навчання.

Проте останні роки відразу кілька великих досліджень показали, що дофамін викликає не відчуття задоволення, а передчуття від отримання результату чи небажання його отримати. Найпростіший спосіб зрозуміти, як це працює, — згадати свої відчуття безпосередньо перед оргазмом або споживанням вашої улюбленої їжі.

Дофамін виробляється під час позитивних (звісно, у суб'єктивному сприйнятті кожної людини) дослідів. І надає цим подіям мотиваційної важливості.

Одного разу, отримавши значну дозу дофаміну під час оргазму, ви надалі відчуватимете приплив дофаміну навіть при думці про майбутній оргазм, а ще більший приплив — коли оргазм наближатиметься.

Деякі експерименти показали, що навіть спогади про ваші минулі оргазми можуть збільшити поточний рівень дофаміну.

Мозок фактично використовує нейромедіатор дофамін для оцінки та мотивації. Це еволюційний механізм, який дозволив людині чітко розуміти, що є важливим для виживання та продовження роду.

То чому ж відмова від дофаміну може бути корисною?

Сепа вважає, що коли час від часу відмовляти собі в задоволеннях, які викликають у вас приплив дофаміну, можна повністю переосмислити своє життя.

Дофамінове голодування має на увазі відмову від усіх веселощів та задоволень. Це і улюблена їжа, солодощі, алкоголь, секс, перегляд фільмів та серіалів, використання соцмереж, прослуховування музики тощо.

Під час дофамінового голодування дозволяється готувати просту їжу, займатися побутовими питаннями, гуляти, розмірковувати, медитувати, спілкуватися з близькими. І, мабуть, все.

Сепа вважає, що певні періоди життя потрібно робити максимально нудними. І такий «піст» може принести вам чималу користь.

Ви усвідомлюєте, що насправді важливо у вашому житті, а що є не обов’язковими моментами. А потім можете змінити своє життя так, щоб зменшити вплив цих факторів на ваше життя.

Як один з найпоширеніших прикладів прихильники дофамінового голодування часто використовують їжу.

Багато хто з нас звикли до їжі з яскраво вираженими смаками, наприклад, до солоної, гострої, пряної або солодкої їжі.

Через це ми перестаємо сприймати просту їжу, наприклад, молоко та хліб, овочі та фрукти, оскільки вони не мають для нас достатньо яскраво вираженого смаку.

Якщо примусово відмовитись від фастфуду та солодощів на кілька днів, то ви знову почнете відчувати багатство смаку, яке має звичайне яблуко або склянка молока.

Інший характерний приклад пов’язаний із соцмережами. Сепа зазначає, що як тільки люди намагаються проводити час без смартфона, вони розуміють, що власні думки або спілкування з близькими можуть бути набагато цікавішими, ніж щохвилинне оновлення стрічки соцмережі.

Багато клієнтів Сепи в його консультативній практиці відзначали, що методика дофамінового голодування дозволяла їм переосмислити своє ставлення до нудної та монотонної роботи. Що згодом позитивно позначалося з їхньої продуктивності.

Головне — не перегнути

Смішно, проте, що Сепа сьогодні перебуває в «контрах» з багатьма послідовниками власної теорії. Справа в тому, що деякі люди, спробувавши методику Сепи та знайшовши її загалом ефективною, стали вдосконалювати її.

Зокрема, побутує думка, що максимальну користь приносить тривале позбавлення себе всіх насолод взагалі, включаючи не тільки секс, алкоголь і гаджети, але навіть спілкування та зорові контакти з іншими людьми.

Логіка тут проста — чим довше і радикальніше ви позбавляєте себе задоволень, тим яскравішим і насиченішим буде ваше життя після того, як ви повернете до нього ці задоволення.

Сепа вважає такий підхід неправильним.

Якщо ми не можемо контролювати рівень нейромедіаторів, які присутні в організмі, то й повна відмова від задоволень не надто впливає на загальну картину.

Часткового обмеження себе у «радощах життя» буде достатньо, упевнений Сепа.

Скажімо, я хочу спробувати дофамінове голодування. Із чого розпочати?

Ми не розглядатимемо радикальні варіації дофамінового голодування, проти яких виступає сам Сепа.

Поговоримо лише про його «канонічний» метод.

Психолог пропонує спочатку визначити бажання, які є для вас проблемними.

Наприклад, якщо ви усвідомлюєте, що п'єте дуже багато кави або дуже залежні від соцмереж, то необхідно зосередитися конкретно на цих моментах в період дофамінового голодування.

Не беріть смартфон у руки бодай кілька годин на день, візьміть за правило, не пити каву протягом хоча б половини дня.

Суть дофамінового голодування не в тому, щоб зробити своє життя нестерпним, а в тому, щоб на певний час вимкнути себе зі світу звичних задоволень.

Сепа вважає, що від однієї до чотирьох годин на день для дофамінового голодування цілком достатньо. Ви можете самі вибрати, в якій частині дня це має відбуватися.

Але цього замало. Вчений вважає, що треба ще виділяти ще, як мінімум, один день на тиждень на повноцінне дофамінове голодування. В ідеалі проводити цей день у прогулянках, на природі тощо.

Щонайменше раз на квартал Сепа рекомендує їхати в короткострокову поїздку — це може бути як виїзд на природу, так і в інше місто, у будь-якому випадку важлива зміна обстановки, попутна відмова від гаджетів, спілкування з близькими і т.ін.

Свою щорічну відпустку Сепа також рекомендує проводити в режимі дофамінового голодування.

Банальність цих рекомендацій очевидна для будь-якого сучасного психолога, зазначає Стівен Рейдборд, оглядач видання Psychology Today.

По суті, Сепа лише створив нову оболонку для старої ідеї про те, що часом потрібно відволіктися від праці та суєти, щоб провести час у тиші та спокійних роздумах.

Проте помітна назва — це чудовий спосіб залучити людей із сучасного світу до нової варіації класичного посту. Жодних негативних ефектів у цьому випадку не має бути, констатують психологи. Головне — не перегинати палицю.