Люди — сволота. Що таке пасивна агресія, як її розпізнати і як їй протистояти

На думку психологів, її коріння — це відчуття безсилля та страх перед відкритими конфліктами.

Наприклад, часто пасивними агресорами виступають люди, які виросли в сім'ї, де хтось із батьків був людиною авторитарною, у спілкуванні з якою простіше було збрехати, ніж спробувати відстояти свою позицію.

Як зрозуміти, що ви є об'єктом пасивної агресії? Прислухатися до свого внутрішнього голосу.

«Є одна ознака того, що хтось є пасивно-агресивним щодо вас — якщо ви почуваєтеся збитими з пантелику. Слова, які вилітають із рота таких людей, суперечать тому, як ви почуваєтеся у відповідь на них», — каже лайфкоуч Ширін Тор.

«Вони говорять щось „миле“, але ви відчуваєте, що вони мають на увазі інше. Це перша ознака того, що хтось є пасивно-агресивним — відчуття, що ви отримуєте змішані меседжі», — пояснює вона.

Іще один дзвіночок — легка неприязнь та зневага, із якою така людина про вас говорить.

«Наприклад, коли про вас говорять у третій особі, як то „дехто не зробив цього“, у той час, коли знають, що це ви не виконали якогось завдання», — зазначає HR-консультант Стів Прітчард.

Пасивний агресор може критикувати кожну, просто кожнісіньку вашу ідею та полюбляти вас «по-доброму» підколювати. А ще він уперто не бажає визнавати своїх почуттів, навіть якщо вони написані в нього на лобі.

«Наприклад, ви якось неправильно з такою людиною повелися, і вона виглядає відверто засмученою. Однак усе одно каже: „Все гаразд“. А коли ви запитаєте, чи вона сердита, вона заперечуватиме і казатиме, що не сердита», — каже психолог Люціо Баффалмано.

Вам здається, що ви знайшли компроміс та досягли якоїсь домовленості, але людина все одно не задоволена.

«Оскільки пасивно-агресивні люди не висловлюють, що їм насправді потрібно, часто ви приходите до рішення, яке насправді їх не задовольняє. Зовні вони казатимуть, що від нього в захваті, от лише потім мовою тіла та виразами обличчя показуватимуть своє засмучення та образу», — попереджає Баффалмано.

А ще вони намагаються замаскувати ворожість під гумор. Кажуть щось таке, що завдає вам болю, а потім самі стають у позицію жертви, мовляв, «Ти що, жартів не розумієш? Що з тобою не так?».

То що ж робити, якщо ви є об'єктом пасивної агресії? Найперше: прислухатися до свого внутрішнього голосу. Усвідомити, що вам не здалося. Ви не здуріли. Ви не розумієте цю людину неправильно. Вона дійсно бажає скривдити вас.

«Великий крок — визнати це явище, цю поведінку тим, чим вона є — подивитися на неї як на вияв ворожості та не дати себе обдурити безневинністю та солоденькою обгорткою. Щойно ви визнаєте це проявом ворожості, це надасть вам рішучості протистояти», — радить психіатр та автор книг про пасивну агресію Скотт Ветцлер.

Друге — це перестати «підгодовувати» агресора такою реакцією, заради якої він усе це робить. За можливості — постаратися зменшити кількість вашого спілкування.

Важливо окреслити межі й бути послідовним. Наприклад, якщо приятель, із яким ви ходите в кіно, постійно змушує себе чекати, то попередити, що наступного разу ви просто підете без нього. І дійсно саме так і вчинити.

Якщо член родини має звичку «виховувати» вас мовчанням, то попередьте його, що відтепер ви розцінюватимете ці бойкоти як ворожий крок.

У розмові з пасивним агресором важлива конкретика: загальні фрази на кшталт «ти завжди так чиниш зі мною» не призведуть ні до чого, крім вашої емоційної втоми від цієї розмови.

А от що робити, якщо, прочитавши це, ви усвідомили, що самі практикуєте пасивну агресію? Якщо справді маєте звичку дутися чи переставати говорити з тим, на кого сердиті? Навмисне затягуєте якусь справу чи робите її неякісно, щоби когось «покарати»? Застосовуєте сарказм як зброю? Говорите образливі речі — але, звісно ж, із найдобрішими намірами, хто ж людині ще правду скаже, як не ви?

Якщо так, то порада буде схожа: вам варто вчитися прислухатися до себе та визнати власне право на негативні реакції щодо якихось людей та ситуацій.

«У гніву є багато позитивних рис: він каже нам, коли щось не так, він може допомогти вам зосередитися, визначити ваші цінності та цілі, зробити міцнішими ваші взаємини та зв’язки», — каже психологиня, консультантка з проблем у шлюбі Андреа Брандт.

Вона наголошує: коли ви відчуваєте злість через щось, найбільш правильним буде її висловити — звісно, у коректний та чемний спосіб.

Адже конфлікти, на жаль, є невід'ємною частиною нашого життя. Проте щирість та усвідомлення своїх емоцій поможе ефективно та коректно їх вирішувати.