Тотальна декриміналізація та ще кілька сюрпризів. Як Португалія перемогла наркотики - фото
НВ Преміум

Тотальна декриміналізація та ще кілька сюрпризів. Як Португалія перемогла наркотики

28 грудня 2020, 20:20

Декриміналізація та «м'які» методи дозволили владі Португалії практично повністю вирішити проблему наркотиків.

Зловживання наркотиками вже давно стало однією з найпоширеніших проблем сучасного суспільства.

Але якщо раніше був лише один спосіб боротися з ними — тотальна заборона, то сучасний світ дарує людству набагато більше можливостей.

Відео дня

Однією з найуспішніших (якщо не найуспішнішою) країн, яка не просто виробила свою унікальну стратегію, а й імплементувала її і навіть отримала позитивні результати, є Португалія.

З суспільства, де на наркотиках міцно сидів кожен сотий, вона стала чи не найздоровішою нацією в цьому питанні.

Досвід Португалії може бути не тільки цікавим читанням, але й наочним уроком — часом парадоксальні рішення можуть обернутися справжнім тріумфом.

Спочатку Португалія опинилася зовсім не готовою до наркотиків. Близько 40 років політики ізоляціонізму Антоніу ді Салазара зробили свою справу — країна була закритою від світу і жила в своїй тоталітарній екосистемі.

1974 рік став справжнім шоком для всіх португальців — коли на них звалилася свобода внаслідок стрімкого військового перевороту, вони й уявити собі не могли, що з нею робити.

Ці люди пропустили етап планомірного розвитку, на них все впало скопом — зокрема й культура 60-х з її буйним розвитком культури (від музичної до наркотичної). До того ж на батьківщину повернулися мільйони емігрантів, які вже знали, що таке «речовини» і з чим їх їдять.

Досить швидко Лісабон став не просто столицею Португалії, але і головним містом країни з погляду наркотиків — саме сюди почали стікатися різні торговці та їхні товари — від південноамериканських марихуани та кокаїну до близькосхідного героїну. Португалія опинилася не готовою до наркотиків.

До кінця 1990-х 100 тис. португальців (це аж 1% усього населення країни) були наркозалежними. Багато з них вмирали не тільки від передозувань, а й через хвороби, пов’язані з внутрішньовенним вживанням наркотиків. У 2000-х пішло значне зростання заражень СНІДом — Португалія вийшла на перше місце в Європі за кількістю хворих людей. Серед наркозалежних реєструвалося близько 1000 нових випадків ВІЛ щороку — і це тільки офіційно.

Новий шлях Португалії

Після кількох десятиліть безуспішної насильницької боротьби і неможливості вибору правильної стратегії, в кінці 90-х — на початку 2000-х влада вирішила, що стандартна «війна з наркотиками» не працює.

Одним з головних ідеологів оновлення підходу до проблеми став 45-річний Жоау Гуляу. Він став творцем так званої «Нової Конституції» — майже рік експерти їздили по світу і переймали досвід інших країн, після чого виробили стратегію з роботи з залежностями. У 2001 році вона почала діяти.

Жоау Гуляу (Фото: Westminster House Society / Facebook)
Жоау Гуляу / Фото: Westminster House Society / Facebook

Головною рекомендацією нової комісії була декриміналізація всіх наркотиків. Замість поділу на «важкі» і «легкі» наркотики, з’явилися визначення «здорових» і «нездорових» відносин із речовинами. Важливо також було змінити підхід до роботи з наркозалежними — замість того, щоб ставитися до них, як до кримінальних елементів, їх розглядали як хворих людей, яким потрібно допомогти. Покарання замінили на профілактику і підтримку.

Португальці небезпідставно вирішили, що лікувати людей дешевше, ніж тримати їх у в’язниці. Як наслідок, 90% коштів, які раніше йшли на суди, слідства й утримання людини за ґратами, йдуть на реабілітацію хворих, створення різних програм допомоги та робочих місць.

Тут також важливо уточнити, чим декриміналізація відрізняється від легалізації. Перше — це перекваліфікація порушення з кримінального на адміністративне. Друге — повне скасування будь-якої відповідальності за порушення — де-юре, ніякого порушення в принципі не існує.

У Португалії фактично заборонено продавати наркотики, але купувати їх для особистого використання може кожен. У кожного наркотику є 10-денна норма, яку за законом може мати при собі людина. Наприклад, якщо у португальця в кишені виявиться один грам екстазі або амфетаміну, то його просто відпустять. Для кокаїну пороговою кількістю є два грами, а для канабісу — 25 грамів.

На музичних фестивалях, де зазвичай багато наркотиків, є спеціальні працівники, до яких може звернутися будь-який охочий, щоб ті перевірили його речовини. Так людина знатиме, що приймає не низькоякісний замінник, який набагато небезпечніший для здоров’я, а також отримує інструкції про те, як і скільки вона може прийняти без наслідків.

У Португалії на музичних фестивалях можна протестувати чистоту наркотиків (Фото: Tomek Baginski / Unsplash)
У Португалії на музичних фестивалях можна протестувати чистоту наркотиків / Фото: Tomek Baginski / Unsplash

В аптеках будь-яка людина може безкоштовно віддати використані шприци — натомість вона отримає комплект нових, вату зі спиртом, презерватив і брошуру про реабілітацію.

«Декриміналізація відновлює в наркоспоживачів втрачену довіру до державних послуг загалом. Якщо середовище залишається криміналізованим, люди намагаються уникати спілкування з державними службовцями — вони бояться, що їх здадуть у поліцію», — розповідає Гуляу.

Наступні за цими рішеннями (які багато консервативних політиків активно критикували, закликаючи повернутися до «війни з наркотиками») результати були б неможливі без величезного культурного зсуву та зміни ставлення країни до наркотиків і наркозалежності.

Результати після змін

У перший рік споживання наркотиків дійсно зросло. Але вже через 10 років все говорило саме за себе — рівень смертності, викликаної наркотиками (наприклад, передозуванням) впав до 30 осіб на рік — а це в чотири рази нижче, ніж середня кількість випадків в Європі. Кількість заражень ВІЛ серед наркозалежних також знизилася — з 1016 у 2001 році до 56 у 2012-му. А загальна кількість залежних від героїну зменшилася в чотири рази — з 100 до 25 тис. за 15 років. Упав навіть рівень злочинності — практично в 2,5 рази — зокрема зменшилася кількість злочинів, пов’язаних з наркотиками. До нашого часу ці цифри зберігаються приблизно на тому ж рівні.

Statista / TheLancet, drugpolice.org, EMCDDA, VHPA
Фото: Statista / TheLancet, drugpolice.org, EMCDDA, VHPA

«Декриміналізація сама по собі була б марна. Разом з нею потрібно мати систему охорони здоров’я, готову справлятися з проблемами, викликаними наркотиками. Потрібно пропонувати легкодоступне лікування, без всяких черг, без примусу й оплати для всіх, хто його потребує. І ми зробили це до декриміналізації», — уточнює Гуляу.

Нині ніхто з політиків навіть не намагається згадувати про «війну з наркотиками» — зокрема й тодішні противники політики декриміналізації.

Як же працює система?

Алгоритм дій досить простий — поліцейський, який побачив людину з наркотиками (зазвичай важкими — місцеві жителі розповідають, що марихуану можна спокійно курити, «якщо нікому не заважаєш») відвозить його до спеціального суду, який одразу ж визначає, чи зберігає він наркотики для особистого використання або для продажу.

У першому випадку затриманого зазвичай відпускають — і навіть не вилучають речовини. У другому випадку настає кримінальна відповідальність.

Якщо ж цю людину ловлять ще кілька разів, її доставляють на огляд до спеціальної комісії з переконання, які є у всіх 18 округах країни.

Там затриманого вислуховують, дізнаються його історію, після чого йому можуть запропонувати (тільки запропонувати) реабілітаційну програму, якщо бачать, що затриманий має наркотичну залежність. Також там можуть накласти штраф — але це крайній захід, до якого вдаються досить рідко.

«Наша мета — не змушувати людей лікуватися — вони повинні самі цього захотіти», — розповідає працівник одного з таких центрів. «У кращому разі вони більше ніколи тут не з’являться», — вторить йому Нуну Капаз, працівник комісії переконання в Лісабоні.

До наркозалежних у Португалії ставляться не як до кримінальних елементів, а як до хворих (Фото: Chris Corday / CBC)
До наркозалежних у Португалії ставляться не як до кримінальних елементів, а як до хворих / Фото: Chris Corday / CBC

У всій країні є 40 державних клінік, в яких безкоштовно лікують близько 4 тис. хворих. Весь процес побудований так, щоб викликати у людини відчуття можливості повернутися в нормальне життя замість того, щоб та почувалася винуватою.

«Суспільство не сприймає людей, пов’язаних із криміналом. А тут нас приймають», — розповідає один з тих, хто лікується в закладі під назвою Таїпас.

Також є різні програми, які допомагають встати на ноги людям, які вилікувалися. Так вони можуть знайти роботу, житло або вивчитися якогось ремесла. У країні є компанії, які беруть на роботу залежних від наркотиків людей, і протягом пів року зарплату їм платить держава. Таким чином роботодавець уникає ризиків втратити гроші, а людина отримує можливість повернутися до звичайного життя.

Компанія Dianova бере на роботу людей з наркозалежністю (Фото: Chris Corday / CBC)
Компанія Dianova бере на роботу людей з наркозалежністю / Фото: Chris Corday / CBC

Чим замінюють шкідливі наркотики?

Одним з найкращих помічників в боротьбі з наркозалежністю є метадон. Якщо спростити, то це заміна більш небезпечного опіату на інший — замість героїну, який дарує кайф, але забирає за це здоров’я, лікарі підбирають необхідну дозу метадону. У такому випадку людина може жити нормальним життям — працювати, водити машину, вчитися і займатися своїм хобі — і при цьому не відчувати ніякої ломки. В ідеалі людина поступово зменшує свою дозу і поступово приходить до повної відмови від наркотиків.

«Метадон — це те, що допомагає залежному від опіатів залишатися в соціумі, тобто, по суті, він є виразом всього, що було закладено в нашій стратегії, її головних завдань — прагнення інтегрувати залежних у суспільство і створити позитивну дискримінацію», — каже Гуляу.

Термін він пояснює досить просто — будь-яка людина, котра звернулася по допомогу — може розраховувати на допомогу — аж до пошуку їй житла та роботи.

Це найдієвіший, але не ідеальний спосіб — хтось успішно виходить з програми через кілька місяців, а хтось сидить на метадоні роками.

Один з найпопулярніших способів доставки метадону — фургони. 6 днів на тиждень машина їздить по заздалегідь визначених маршрутах і робить зупинки в запланованих місцях. Зазвичай на цих «зупинках» шикуються черги — люди отримують свою дозу, чисті шприци, а також питну воду, вологі серветки, рукавички і навіть невеликі аптечки.

Daily Record
Фото: Daily Record

«Це найкраще, що траплялося з цією країною. Якби я не приходив сюди, я б навряд чи вижив», — розповідає 53-річний Маріо Олівейра. Два тижні тому він почав зменшувати свою дозу метадону, і згодом він сподівається повністю відмовитися від опіоїдів.

Чому не всі користуються португальским досвідом

Якщо португальська система працює так добре — то чому ж її не беруть на озброєння у всьому світі?

Важливо зазначити, що Португалія стабілізувала опіоїдну кризу — але про остаточну перемогу над наркотиками говорити поки складно (та й чи можливо в принципі повністю викорінити це явище — питання риторичне). У країні істотно знизилася кількість людей із залежністю, а також смертей через наркотики, але Португалії все одно потрібно боротися з довгостроковими проблемами.

Кількість смертей від передозування наркотиками. Дані за 2015 рік (Фото: Washington Post)
Кількість смертей від передозування наркотиками. Дані за 2015 рік / Фото: Washington Post

Найскладнішою з них є хвороби — гепатит C, цироз і рак печінки є найпоширенішими захворюваннями, пов’язаними з наркотиками. Тобто, Португалія подолала лише перший рівень проблем, а тепер їй належить боротися з іншими. Таким чином, португальці показують, що наркотики — це багатошарове питання і вирішити його швидко не вдасться ніяк.

Місцеві експерти також критикують чиновників за бездіяльність — зусиль одного Гуляу недостатньо, щоб переконати тих працювати в цьому напрямі. Велика частина держслужбовців намагається виїхати на досягненнях тих, хто створив систему, водночас ніяк не розвиваючи її зараз: нові програми й установи для лікування створюються все рідше, а налоксон (засіб від передозування) все так само недоступний.

Для світу головним каменем спотикання є, звичайно ж, стигматизація цього питання в суспільному сприйнятті — для багатьох людей навіть питання легалізації медичного канабісу є чимось незвичайним. Що вже казати про людей із залежністю — зазвичай їх просто вважають пропащими людьми.

Зараз Гуляу їздить по всьому світу і пояснює важливість декриміналізації, розповідає про португальський досвід боротьби з наркозалежністю, розмірковує над майбутніми викликами і досліджує проблеми в найрізноманітніших країнах світу.

У Гуляу також не раз запитували — і навіть вимагали — про легалізацію марихуани. Щоразу фахівець відповідав, що «час ще не настав». Річ у тому, що легалізація однієї речовини поставить під сумнів всю португальську систему зі зменшення шкоди від наркозалежності: за її канонами наркотики не діляться на «важкі» і «легкі», а до будь-якої залежності — хоч це героїнова або психологічна залежність від канабісу — має бути однаковий підхід. За такою логікою, легалізація марихуани має негайно привести до питань про повну легалізацію і по-справжньому страшних наркотиків — від героїну до синтетичних солей.

Незважаючи на лояльну наркополітику, португальці поки не легалізували канабіс на юридичному рівні. Але на практиці за його використання людей рідко карають (Фото: Shelby Ireland / Unsplash)
Незважаючи на лояльну наркополітику, португальці поки не легалізували канабіс на юридичному рівні. Але на практиці за його використання людей рідко карають / Фото: Shelby Ireland / Unsplash

Тому Гуляу радить португальцям не поспішати і стежити за розвитком ситуації в інших країнах — і відштовхуватися вже від їх прикладу.

«Зараз у деяких країнах йдуть експерименти з легалізації та регулювання ринку таких речовин, як канабіс. Я б хотів подивитися на результати цих експериментів, перш ніж займати якусь позицію. Коли ми побачимо дані про вплив [легалізації] на ці показники — з Канади, Уругваю або деяких штатів США, — ми будемо більш поінформовані, щоб приймати подібні рішення. Всі ці експерименти досить безпрецедентні, особливо канадський, за яким найбільшою мірою слід стежити», — каже він.

Першою країною, що легалізувала марихуану, став Уругвай. До інших наркотиків чиновники поки не добиралися, але таким чином держава змогла скласти конкуренцію наркомафії на такому прибутковому ринку. Тепер канабіс — для будь-яких цілей — там можна купити в певних аптеках, а вирощують його сертифіковані приватні виробники.

Проект Weediquette від видання VICE про Уругвай. На початку відео журналіст Крішна Андаволу закурює косяк, сидячи поруч з президентом країни.

Перший великий прорив стався в 2016 році: Чилі й Австралія легалізували вирощування і виробництво медичної марихуани. Тоді ж у Британії дійшли висновку, що попередня державна політика провалилася, і країні потрібно брати приклад з Португалії — до наркозалежності потрібно підходити з медичного погляду, а не кримінального.

За ними послідували деякі штати США; у Канаді представили план із легалізації канабісу в рекреаційних цілях; у Данії і Франції відкрили заклади, де люди могли прийняти наркотики без остраху бути заарештованими; в Південній Африці задумалися про легалізацію медичної марихуани, а в Гані оголосили про декриміналізацію наркотиків — але, станом на липень 2019 року, через проблеми в системі охорони здоров’я, корупції, відсутності адекватної підтримки програми й ігнорування очевидних проблем оновлена система досі не принесла істотних результатів.

Другою хвилею прориву став 2020 рік. Паралельно з виборами президента в деяких штатах США проводили опитування про декриміналізацію зберігання наркотиків. Тепер в Аризоні, Монтані, Нью-Джерсі і Південній Дакоті можна зберігати канабіс для особистого використання, а в Міссісіпі — для медичного. Ще далі пішли в штаті Орегон — там декриміналізували зберігання будь-яких наркотиків, а також повністю легалізували галюциногенні (т. зв. «магічні») гриби.

Влада Орегону дозволила використовувати галюциногенні гриби як ліки (Фото: Tania Malréchauffé / Unsplash)
Влада Орегону дозволила використовувати галюциногенні гриби як ліки / Фото: Tania Malréchauffé / Unsplash

Тепер їх вважають медичним продуктом, який легально можуть приймати люди старше 21 років, які страждають від депресії, ПТСР і різної форми залежності. Купити їх можна буде тільки в спеціалізованих точках продажу.

Трохи пізніше до такого кроку вдалися і в Канаді — по всій країні також повністю легалізували використання галюциногенних грибів у медичних цілях. Канадські чиновники, до речі, активно стежили і досліджували досвід Португалії — і, здається, до такого підходу приходить весь світ.

Поступово в світі з’являється і вкорінюється думка, що наркотики — це проблема охорони здоров’я, а не кримінального права. Безумовно, є люди, які приймають наркотики і нічого робити з цим не хочуть. І ніколи не захочуть. Але це не свідчить про те, що людям, які потребують допомоги, потрібно в ній відмовляти просто тому, що так прийнято. Зрештою, від алкогольної залежності по всьому світу людей саме лікують, а не садять їх до в’язниці за пляшку пива.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X