Нумо обмізкуємо. Мозок справді старіє разом з нами? Це можна зупинити? Ми розпитали вчених

23 січня 2020, 14:19
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Мозок — головний і найбільш загадковий орган всього людського організму. Журналістка Радіо НВ Ірина Лопатіна розпитала вчених про особливості його роботи і старіння.

Google Podcasts, Apple Podacsts.

«Мозок — це машина, яка може навчатися та пристосовуватися. Кожен з нас — машина свідомості, а свідомість — це елемент адаптації, властивість адаптуватися до навколишнього середовища», — розповідає нейрофізіолог, директор Інституту фізіології імені Олександра Богомольця Олег Кришталь. Вчений не може утриматися від слова «чудо», коли йдеться про структуру та принципи роботи цього людського органу.

Відео дня

Мозок складається зі 100 мільярдів нервових клітин — нейронів, за допомогою яких зберігається та передається інформація через різноманітні електричні та хімічні сигнали. Дані про навколишній світ та про саму людину записані у зв’язках між нервовими клітинами. Одиницею такого зв’язку та контакту між нейронами головного мозку є синапси, кількість яких оцінюється у 100 трильйонів, розповідає вчений.

— Народилася дитина, вона дев’ять місяців пробула в матері і за цей час пройшла весь період еволюції хребетних: ще за три місяці до народження була з хвостом — випала з мами, відкрила очі і закричала. З моменту, коли відкриваються очі, починають чути вуха і включається наша тактильна чутливість, світ починає входити в наш мозок. Світ вписує себе в цей мозок (причому назавжди, доки мозок існуватиме). Кожна наступна дитина, яка відкриває очі і бачить світ, вона бачить його таким, яким його представили минулі покоління людей. Тобто вона бачить світ, який знаходиться на певному щаблі розвитку культури — мозок, власне кажучи, стає вмістилищем світу, яке належить кожній людині.

З віком синаптичні зв’язки змінюються: або зміцнюються, або навпаки — слабшають. Чітко назвати вік, коли людський мозок починає старіти, неможливо. Нейрофізіолог Олег Кришталь наголошує - все це відносно та залежить від геному людини, тобто сукупності генетичної інформації, закодованої в ДНК. Наприклад, існують хвороби, через які діти вже на другому десятку їхнього життя перетворюються на старих людей.

Можна сказати, що повне біологічне визрівання мозку відбувається приблизно у віці 30 років. Вже згодом, під час його старіння, відбувається чимало змін — зокрема, слабшають нейрони та зв’язки між ними. Паралельно із деградацією мозкової тканини погіршується здатність мозку вести розумову діяльність та відсилати сигнали до інших ділянок тіла.

Robina Weermeijer via Unsplash
Фото: Robina Weermeijer via Unsplash

Через старіння мозок зменшується у вазі, і це один із небагатьох параметрів, який можна виміряти, каже Олег Кришталь. За різними підрахунками, коли людині виповнюється 80 років, її головний мозок легшає в середньому на 15%. Повністю зупинити його старіння неможливо, підкреслює науковець.

— Треба мати на увазі, що є нормальне і ненормальне старіння. Нормальне старіння — це гармонійний процес: молода людина швидко думає, швидко рухається, у неї швидкі реакції. Уявімо стару людину, у якої процеси вирішення стали повільнішими, а реакції залишилися швидкими — така людина може наробити собі шкоди. Тому це повинно відбуватися гармонійно.

Патофізіолог Віктор Досенко нагадує, що головний мозок — це тканина людського організму, яка, втім, старіє значно повільніше за інші. Вчений навіть жартує, що таким чином природа зберегла можливість для людини уважно розглядати деградацію інших тканин. Але за певними уявленнями, саме мозок запускає процеси старіння всіх інших тканин організму.

Зокрема, існують так звані нейроендокринні теорії старіння. У головному мозку є нейрони й ендокринні клітини; деякі клітини можуть поєднувати обидві функції, тобто одночасно бути і нейронами, і ендокринними клітинами, що виділяють певні речовини для злагодженої роботи організму.

В одній із ділянок головного мозку — гіпоталамусі - є всього дві тисячі продукуючих нейронів, які виробляють спеціальний нейропептид орексин. Саме він регулює енергетичний обмін усього організму. З віком в гіпоталамусі цих клітин стає менше, а відповідно, і менше орексину, внаслідок чого порушується обмін речовин і запускається процес старіння, каже Віктор Досенко.

— Орексин приймає поживні речовини, які приходять до головного мозку, як до такої ж тканини, що і всі інші. До мозку, як і до всіх тканин, приходить глюкоза — кожен її прихід рахується <…> і вноситься до певної «бухгалтерської книги» клітини. Згодом через брак орексину вона просто перестає реагувати на черговий прихід глюкози — і вмирає. Логіка в цьому є: еволюція заклала в нас механізм обмеженого споживання поживних речовин. Тому що, споживаючи кожного разу ці речовини, ми ризикуємо порушити свій генетичний апарат (а він для нас найсвятіший). На це і спрямовані всі механізми старіння — вчасно вивести з ладу той організм, генетичний апарат якого, можливо, порушено.

За словами патофізіолога, вчені вже знайшли так звані «зістарені клітини» в усіх органах і системах організму, накопичення яких є універсальним явищем. Чого ми очікуємо від зістареної клітини? Напевно, що вона загине. Але тут ми помиляємося — відмирати вони не збираються і до того ж примушують інші клітини порушувати їхній метаболізм, старіти та вмирати.

Natasha Connell via Unsplash
Фото: Natasha Connell via Unsplash

— У наших тканинах з віком утворюються зістарені клітини. Чим більше таких клітин, наприклад, у головному мозку, тим більше пришвидшується старіння. Їх можна чітко виявити, у них є маркери, їх можна «пофарбувати». Тут вчені готові прийти на допомогу — вони знайшли сенолітичні препарати (від senos — старий), які вбивають саме ці зістарені специфічні клітини («нормальні» вони не чіпають). Внаслідок припиняється негативний паттерн в організмі. Таких клітин найбільше саме при нейродегенеративних захворюваннях мозку: хворобі Паркінсона, Альцгеймера тощо. Їх намагаються лікувати за допомогою знищення таких клітин.

Можливо, пригальмувати старіння головного мозку допоможе використання усього його потенціалу, а не 10%, про які так багато полюбляють говорити на різноманітних тренінгах? Однак твердження про ці 10 горезвісних відсотків є міфом. Провідний науковий співробітник Інституту фізіології імені Олександра Богомольця Дмитро Ісаєв зазначає, що ми використовуємо увесь потенціал нашого мозку.

Взагалі, наші розумові здібності - це невелика частка того, що роблять мізки. Наприклад, коли ми йдемо вулицею, то навіть не помічаємо, що вони також працюють, — а їм потрібно підтримувати положення нашого тіла, координувати рухи кінцівок та корпусу, нагадує Ісаєв. Під час наших повсякденних дій активуються різноманітні ділянки мозку, що добре видно, зокрема, під час дослідів із використанням МРТ-сканерів.

— Мозок працює весь, тому ми не можемо підвищити інтелектуальні функції без зменшення інших, фізіологічних. Можна [зробити це] фармакологічно, їсти стимулянти або каву. <…> Ми використовуємо наш мозок повністю, але як ми це робимо — вже інша справа. Щоби підвищувати його потенціал, потрібно вчитися все життя та опановувати різні навички. Магічних пігулок чи слів поки що немає.

Насправді, з точки зору витрат енергії нашому тілу та головному мозку більш вигідно не напружуватися, адже розумова діяльність дуже енерговитратна. Тому вашому мозку, наприклад, більш до снаги дивитися телевізор та серіали, ніж читати книги, тим самим напружуючи уяву та пам’ять для запам’ятовування сюжету і героїв. Однак, якщо ми будемо потурати йому, то зв’язки між нейронами слабшатимуть та відмиратимуть. При стереотипній поведінці відбувається прискорена нейродегенерація, і мозок буде «вимикатися», адже ми не отримуватимемо адекватних викликів, застерігає патофізіолог Віктор Досенко.

Bret Kavanaugh on Unsplash
Фото: Bret Kavanaugh on Unsplash

— Ці виклики — активність наших нейронів. Їх там 100 мільярдів, і вони мають вмикатися в процес. А коли ви використовуєте тільки рефлекси («одяглася», «вийшла» і «дійшла до магазину»), разом зі стереотипною дією вмикається мінімальна кількість нейронів. Чим більше різноманіття в роботі мозку, тим більша кількість нейронів працює. А коли працюють багато нейронів, виділяються речовини, які не дають їм загинути або «накласти на себе руки». Цей процес має назву апоптоз: нейрон це розуміє дуже просто, — якщо його не використовують, не вмикають в електричну систему, то «значить, я нікому не потрібен, тоді я візьму і помру з горя».

Саме тому слід тренувати розум та не шукати легких завдань. Цьому можуть зарадити скоромовки, вивчення іноземних мов (або навіть мови жестів), подорожі невідомими місцями (хоча б регіону, де ви мешкаєте) та використання нових маршрутів у вашому звичайному житті.

Щодо переживань про інформаційну лавину, яка постійно навалюється на сучасну людину, патофізіолог Віктор Досенко просить цим не перейматися: за його словами, ми перебільшуємо вплив надлишку інформації і можливість від цього постраждати. Він просто «вимикає» нашу нервову систему, ніби кажучи «не розумію та не хочу розуміти», або ви просто починаєте займатися іншою діяльністю. Однак потрібно бути обережними із дітьми: деякі батьки, бажаючи виховати генія та переможця усіх олімпіад, змалечку перевантажують свою дитину інтелектуальною інформацією. Патофізіолог нагадує, що крім когнітивної функції мозку, яка обробляє інформацію, є ще конативна та емоційна:

— Коли ми використовуємо тільки одну зі сфер діяльності нашої центральної нервової системи, можемо отримати проблеми передусім на етапі формування мозку: ми або втрачаємо бажання будь-що робити або реалізовувати, втрачаємо мотивацію. Це те, що відноситься до конативної частини нервової системи, і ми втрачаємо емоційне насичення цього. Ми працюємо, як біороботи, і нам насправді нічого не подобається, не приносить жодного задоволення. В такому стані людина втрачає бажання прогресувати, щось робити, діяти в тому чи іншому напрямку. Це, до речі, відбувається і при старінні. За моєю гіпотезою, першими втрачаються саме конативна та емоційна сфери мозку; а потім, вже вторинно, втрачаються такі когнітивні властивості, як здатність аналізувати та запам’ятовувати інформацію.

Що ж до ефективних способів зберігати свою розумову активність до глибокої старості — чарівних рецептів не існує, але у цьому, крім мозкових тренувань, можуть допомогти фізична активність та гарний секс.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. НВ не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. НВ також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Здоров'я
Головні новини про здоров’я, фітнес та харчування
Щосуботи

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X