Ходити хочу: як чоловікам та жінкам повертають контроль над власним тілом після інсульту

17 лютого 2020, 14:15
Новини компаній
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Інсульт загрожує упродовж життя кожному третьому дорослому (Фото:Ірина Андрейців)

Інсульт загрожує упродовж життя кожному третьому дорослому (Фото:Ірина Андрейців)

Близько 150 тисяч українців щороку переживають інсульт. Так каже статистика. Він може «вдарити» по роботі тіла, мисленню та спілкуванню.

Інсульт загрожує упродовж життя кожному третьому дорослому, який зараз живе в Україні, — каже лікар-невролог Юрій Фломін, завідувач Інсультного центру клініки «Оберіг», кандидат меднаук та експерт Міністерства охорони здоров’я.

На щастя, більшість пацієнтів з інсультом не помирають, навіть якщо їх взагалі не лікуватимуть. Але тоді у більшості тих, хто вижив, будуть серйозні наслідки (порушення рухів, мови, зору, чутливості, розумових функцій тощо).

Якщо ж у стаціонарі є реабілітація, це дозволяє близько 2/3 пацієнтів зробити незалежними від сторонньої допомоги. Якщо немає — люди залишаються залежними.

Якою має бути реабілітація після інсульту і як дорослі наново вчаться стояти, ходити й говорити — у репортажі з Інсультного центру «Оберіг».

***

 — Я хочу ходить, так хочеться! Дома хазяйство є: кури, утки, три собаки і кіт. Хочеться до них повернутися. Дочка лається, каже: «Мамо, ти збудь усе». А я не можу! В мене такі красиві утята! Огород є невеличкий, великий не оброблю, бо давлєніє високе. Хочу поправиться, щоб рукою хоч картошку чистить, — 63-річна Галина Миколаївна сидить на візку у своїй палаті.

Галина Миколаївна перенесла інсульт два тижні тому
Фото: Галина Миколаївна перенесла інсульт два тижні тому

Виводить на білому листку вісімки — після інсульту руку розробляє. Тішиться, що може підіймати її вгору, бо спершу не могла й поворухнути. Не вдавалося і маркер у руці втримати. А тепер повільно, дитячими, але чіткими літерами, пише своє ім'я та прізвище.

 — Я виписувала паспорта, комсомольські білєти. А тепер і фамілії своєї гарно не напишу, доця. Аж переживаю, — каже. Але тут же додає. — Я вже рукою горіхи беру.

Галина на занятті в логопеда повільно пише своє ім’я, прізвище та по батькові
Фото: Галина на занятті в логопеда повільно пише своє ім’я, прізвище та по батькові

Галина за професією - бібліотекарка. За життя встигла попрацювати в райкомі партії, райраді, дитсадку та поліції. Зараз на пенсії. Інсульт в неї стався два тижні тому. Була вдома в Талаївці, райцентрі на Чернігівщині, коли запаморочилось у голові. Закрутить — відпустить, і так по колу. А потім раз — мову відібрало, ноги завмерли, рухати ними не могла.

 — Я зразу почуствувала, що інсульт. Перестала балакать, як треба, по хаті тинялася. 240 давлєнія було.

Викликала бригаду медиків, які повезли її в центральну райлікарню. Збивали високий тиск. Але комп’ютерну томографію — обов’язкову процедуру при підозрі на інсульт — не робили. Бо її в лікарні немає. А без того лікувати інсульт неефективно, бо ж невідомо, що в мозку відбулося і які ділянки пошкоджені.

До Галини приїхала дочка з чоловіком, щоб забрати до Києва. Була неділя.

 — Лєночка, дочка, переживала дуже. Вона хоче, щоб мама була біля неї. Вони ждали, щоб в понеділок прийшов врач. В суботу врач приходив, а в неділю ніхто. Я просто лежала і всьо.

Сім'я вирішила везти маму до Києва в Інсультний центр.

 — Я була ніяка, ось-ось умру. Погано балакала, відібрало руку-ногу, ковтать не могла. Мені все протерте давали, — пригадує жінка дорогою на заняття з логопедом. — Ще не так говорю, як говорила. Трошки заїкаюся.

Порушення ковтання — доволі поширена проблема при інсульті. Якщо без перевірки людину годувати, це може призвести до запалення легенів, наприклад. І, зрештою, навіть до смерті. Тому медсестри при поступленні пацієнтів, окрім інших процедур, перевіряють ковтання.

Швидко підключаються фізичні терапевти. Після аналізів та тестів визначають потреби пацієнта і розробляють програму. У більшості пацієнтів центру мета № 1 — знову ходити.

Заняття з фізичної терапії
Фото: Заняття з фізичної терапії

Поки вони переважно пересуваються на візках, бо без підтримки є ризик падіння.

Жш-ш-ш… Жш-ш… Найпоширеніший звук в центрі. То пацієнти на візках катаються коридором. Їх до цього заохочують, щоб на заняттях, де вони вчитимуться ходити, не паморочилось сильно в голові. До того ж, так людина формує нові нейронні зв’язки й спілкується з іншими, пояснює старший реабілітолог Сергій.

Галина любить на візку їздити. Каже, не хоче лежати і в стелю дивитися. Вона тут уже два тижні. Має по 4 заняття з реабілітації на день. Зітхає, перепочиває - і знову чимчикує коридором з реабілітологом Сашком. Навіть через увесь коридор змогла пройти сама без додаткової підтримки, Сашко збоку страхував про всяк випадок.

 — Яка ви молодець! — хвалить жінку.

 — Ой-й-й… — важко видихає Галина. Тренування ходьби забирає багато сил. Сідає перепочити на крісло.

 — Зараз самі встаєте, самі все робите, я вам довіряю на всі 100%, — підбадьорює реабілітолог.

Видих, зосередилась, встала. Крок, крок… Реабілітолог Сергій просить Сашка додати ваги. Галині огортають талію, чіпляючи додаткову вагу за спину.

 — Вічно це Серьожка щось придумає… —  видихає пацієнтка.

 — Вам потім буде легше ходити, — підбадьорює фахівець.

 — Саша-реабілітолог старається, але ще нога трошки тягнеться. Сказав, що на цьому тижні вже підем на вулицю, — з нотками гордості в голосі потім скаже Галина.

У Галини, як і в багатьох інших пацієнтів, по кілька занять на день з фізичної реабілітації. Вони наново вчаться ходити
Фото: У Галини, як і в багатьох інших пацієнтів, по кілька занять на день з фізичної реабілітації. Вони наново вчаться ходити

***

Реабілітація грунтується на тому, що центральну нервову систему пацієнта, який пережив інсульт, вчать працювати інакше. Адже частина мозку при інсульті часто помирає, і її уже не відновиш. На щастя, мозок може перебудовувати свою роботу, має так звану нейропластичність.

 — Це схоже на те, коли проспект Перемоги закритий, то водій шукає об'їзд, як дістатися потрібної точки, — пояснює керівник Інсультного центру, доктор Юрій Фломін. — Нейропластичність найкраще працює в перші дні та тижні від початку захворювання. Як тепла глина. Поки вона м’яка, з неї можна щось ліпити, а коли проходить час і вона засихає — важко уже щось вдіяти.

Тому так важливо при інсульті вчасно його діагностувати й почати правильне лікування й реабілітацію. А з цим в Україні проблеми. Робоча група спільно з Асоціацією боротьби з інсультом минулоріч проаналізувала ситуацію з інсультом в Україні. Виявила, що з 500 медзакладів, куди везуть пацієнтів з інсультом, лише 10% відповідають мінімальним вимогам. Решта - 90% - не надають сучасної допомоги.

Її відсутність на собі добре відчула 44-річна Людмила, сусідка Галини по палаті. Люда живе в селі біля Павлограду, на Дніпропетровщині.

Люда після інсульту два роки була лежачою, а тепер наново вчиться стояти на ногах і ходити
Фото: Люда після інсульту два роки була лежачою, а тепер наново вчиться стояти на ногах і ходити

Вона більше двох років була лежачою після інсульту. А тепер приїхала в Інсультний центр і вчиться стояти на ногах. Інсульт до неї підкрався непомітно, як і до багатьох інших. Встала зранку, обійшла господарку, дала курам їсти, зібралася і вийшла з дому на роботу. Люда працювала на шахті 18 років, видавала шахтарям ліхтарі перед роботою й перевіряла рівень метану в шахті.

 — Дорогою на роботу мене як кинуло по дорозі! Прогребло. Встала на ноги, залізла в дім, покупалась, і пішла на автобус на роботу. Пропрацювала днєвну і нічну смєни. Сіла за стіл писать — і мене кинуло до іншого столу. Пішла на автобус, приїхала додому, і пішла до лікарні.

Сільський сімейний лікар без обстеження виписав Люді список препаратів. Вона пішла в аптеку, і знову впала в коридорі. Її занесли в «швидку» і повезли в райлікарню.

 — Я там дві неділі в лікарні пролежала, толку ніякого. Давали крапельниці, обезбалюющі уколи і все.

 — А КТ робили? (його обов’язково слід робити, щоб знати, що в людини у голові відбулося, бо це може бути взагалі не інсульт, а пухлина в мозку, наприклад — Ред.)

 — Нічого такого.

З райлікарні Люду виписали додому. Каже, навіть тоді не знала, що пережила інсульт. З дому вона ще поїхала в Дніпро до лікарні імені Мечнікова. Аж там їй сказали, що стався інсульт. Ще й там пролежала два тижні.

 — Але там тоже немає реабілітологів. Відправили мене звідти додому, і так я вже дома лежала. Я знеболюючі пила, а коли вже дуже боліло, мама уколи колола. Два роки за мною мама доглядала, якій 83 роки і яка ходить на костилях! А потім брат дізнався про оцей центр і привіз мене сюди.

 — У нас 1.5−2 тижні пішло на те, щоб зміцнити м’язи в Люди. Тепер працюємо над рівновагою. Десь на 5% Люда впирається в ліву ногу (інсульт паралізував лівий бік — Авт.), основна нога — права, — пояснює реабілітолог Сергій.

На черговому занятті з фізичної реабілітації Люду ставлять на вертикалізатор. Або, як сміються медики, шайтан-машину.

 — Вона корисна. Пацієнти на ній вчаться стояти, бути знову у вертикальному положенні. На слабкість сідничних м’язів підключаємо дотягування вправо, вліво, вперед, — пояснює Сергій, поки оглядає ноги пацієнтки. — Люда, я тобі скажу, що за два тижні ого який результат!

На цьому вертикалізаторі пацієнти вчаться стояти
Фото: На цьому вертикалізаторі пацієнти вчаться стояти
Фізичний терапевт оглядає ноги Люди, він задоволений, яких успіхів вона досягла за два тижні роботи
Фото: Фізичний терапевт оглядає ноги Люди, він задоволений, яких успіхів вона досягла за два тижні роботи

Люді також розгинають і розпрацьовують ліву руку, яка після інсульту стиснулася в кулак і не розгиналась узагалі.

 — Спочатку дуже сильна боль була. Торкнутись до руки — болить. Сюди як приїхала, почали працювати з рукою, то боліло дуже.

Зараз уже ні. Люда до 6 годин на день носить спеціальний ортез, що тримає руку розкритою і не дає знову затиснутись в кулак.

Люда носить спеціальний ортез, який допомагає їй відновити пошкоджену руку
Фото: Люда носить спеціальний ортез, який допомагає їй відновити пошкоджену руку

Наразі Люді важко, але взяти пальцями щось може, а от відпустити — уже проблема. Та її головне завдання, каже, стати на ноги.

 — Колись в нас і поросята були, і гусочки, і курочки, а зараз і кота нема, одна собачка маленька, нікому доглядати. Якби Бог дав здоров’я, то ще якусь курочку б тримала.

 — Зараз будем присідати. Як тільки торкаєтесь попою столу, одразу встаємо. Встаєм, встаєм! Максимально вирівнюємось, — каже до Люди фізичний терапевт під час заняття. Він вчить її вставати з положення сидячи і стояти рівно.

 — У мене нога ліва аж перекошується… Ой, попа важка, — сміється, коли треба вставати.

 — Попу трішки вправо, і плече теж. Стоїмо. Як відчуття? — питає фізичний терапевт.

 — Ненормальне состояніє. Ніби індики якісь прибігають і клюють. Не можу об’яснить.

 — Поверніть голову вправо-вліво, як зараз? Теж індюки?

 — Так.

Поставити на ноги людину, що два роки лежала — завдання не з простих. Ушкоджена нога була вивернута. Тож Люда ходитиме тепер в ортезах, які зафіксують надп’ятково-гомілковий суглоб. Вони мають невеличкий каблук, який допомагатиме ходити самотужки. З часом Люда спилюватиме каблук. Спершу це боляче, кожен крок дається через силу і сльози. Та тільки важка робота над собою дасть результати.

Ортез
Фото: Ортез

З ортезом можна ходити і до кінця життя, все залежить від індивідуальних особливостей людини, наскільки вона може відновитись, пояснює реабілітолог.

 — Часто пацієнти чекають від нас більше, ніж ми можемо зробити, — пояснює Сергій. Щоранку до 10-ї він складає і вивішує графік на день. Для цього він вислуховує лікарів, медсестри передають обстеження пацієнтів. Кожен пацієнт має до трьох годин практики, людина працює з фахівцем і відновлює свої ураження.

 — Планую так, щоб у пацієнтів був час на відпочинок. Одразу після фізичних навантажень, наприклад, людина гірше в логопедів працює, бо втомлена. Відновлення таких простих, здавалось би, речей — важка робота.

***

В Інсультному центрі пацієнтів не лише реабілітують, але й доглядають. Зараз у відділенні 14 пацієнтів. Щодня їм допомагає 4 медсестри. Медсестри стежать, щоб пацієнти прийняли усі потрібні ліки і виконали призначення лікаря, вчасно пішли на заняття з логопедом чи реабілітологом.

Допомагають помитись, одягнутись, сходити в туалет. Кого треба — годують. Хто ще не може сам — тому чистять ротову порожнину, щоб інфекції не завелися. Коли пацієнт натисне кнопку виклику, виконують його прохання: чи води подати, чи ковдрою вкрити, чи допомогти, коли він лежачи в туалет сходив. Одній з пацієнток аж сльози навернулись, коли розповідала, яка вона рада, що вже сама може піти в туалет.

***

За два дні спостережень за пацієнтами центру склалось враження, що чоловіки більше зляться на свій інсульт, ніж жінки.

Пацієнт займається з фізичним терапевтом
Фото: Пацієнт займається з фізичним терапевтом

Коли вони, дорослі «мужики» з сивиною у волоссі, мусять виконувати дитячі вправи, аби наново навчитись вставати, ходити, керувати своєю ушкодженою рукою і ногою, а подекуди й носити памперс.

 — Дзеркало — покажіть, де воно в кімнаті, — просить на занятті логопед у Віктора (ім'я змінено), який наново відновлює своє сприйняття слів. Обоє сидять перед великим дзеркалом.

 — Так-так-так-так… — зосереджено розглядається по кімнаті чоловік середнього віку.

 — Це дзеркало? — показує на предмет логопед. — Так? Добре.

Після вправ на поєднання назв предметів з тим, де вони у кімнаті, логопед переходить до вимовляння слів.

— Зи-ма! — просить повторити логопед.

— Ти-ка! — виходить у Віктора.

— Ма-ли-но-ве ва-рен-ня, — вимовляє логопед.

— Ка-по-о-кі кі-ре-ка, — вдається повторити пацієнту.

Він злиться, що не виходить, тому часом не стримується й матюкається.

Інший пацієнт, м’язистий чоловік середнього віку, тим часом вчиться пересідати з візка, а за кілька годин ходить з реабілітологом коридором. Сконцентрований. І мов навіть роздратований. Відновлення ходьби потребує і силових навантажень. На цьому занятті його вчать переступати через невеличкі дерев’яні брусочки.

 — Щоб підняти слабку ногу, треба зробити зусилля. Щоб підняти іншу ногу, треба втримати рівновагу на слабкій опорній, — пояснює фахівець.

Пацієнт вчиться ходити, одна з вправ — навчитись переступати маленькі перешкоди-брусочки
Фото: Пацієнт вчиться ходити, одна з вправ — навчитись переступати маленькі перешкоди-брусочки
Також пацієнта вчать ходити між брусочками, щоб пропрацювати повороти
Фото: Також пацієнта вчать ходити між брусочками, щоб пропрацювати повороти

У цього пацієнта є таке явище як neglect — ігнорування простору ліворуч від нього, пояснює Сергій:

 — Наприклад, людині байдуже, де її пошкоджена кінцівка. Питаєш, де ваша рука. Людина починає мацати себе, шукаючи. О, знайшлася. Якось наша пацієнтка так образилась на свою руку, що просто кидала її до стіни, аж до гіпертонічного кризу доходило. З неглектом справляємось постійним зоровим контактом.

Коли чоловік згинає ногу лежачи, Сергій просить його дивитись на коліно своєї пошкодженої ноги.

Інсульт вражає не лише літніх людей. Чверть людей з інсультом пережили його у 18−65 років.

***

Вересень 2018 року. 23-річна Поліна Кутько виходить з кімнати харківського студентського гуртожитку і йде у туалет. Вертається — відчуває, що її «тягне» донизу. Намагається піднятись - не виходить. Тіло не слухає.

«Посплю», — подумала. Півтори години в туалеті пролежала. Студенти знайшли її, перенесли в кімнату і викликали «швидку».

 — Бригада приїхала, я була сонна. Медики глянули: «Мабуть, наркоманка», — пригадує Поліна.

Поліна пережила інсульт у 23 роки. Найбільше постраждало мовлення, яке вона довго відновлювала з логопедом
Фото: Поліна пережила інсульт у 23 роки. Найбільше постраждало мовлення, яке вона довго відновлювала з логопедом

«Швидка» забрала її. Повезла в одну лікарню, потім в другу, третю… В результаті Поліну залишили в наркодиспансері. Не перевіривши жодну з ознак інсульту.

 — Уявіть: палата на 15 людей. Лікар подивився на мене і не запитав навіть, як мене звуть. Не попросив навіть підняти рук (якщо людина не може симетрично підняти дві руки — це одна з ознак інсульту — Авт.).

Лікар намагався говорити зі мною, а я не могла. Намагалась щось сказати, а рот не слухав. Пробую написати щось лікарю, дивлюсь на напис: «Це що?». Якісь цифри, букви, але я їх не розумію.

 — Мені ще руки й ноги прив’язали до ліжка. Права рука взагалі не працювала, ліва намагалась вибратись.

У диспансері Поліна й заночувала, втративши перші «золоті» години, в які слід допомогти людині з інсультом. Зранку наступного дня в палату зайшов інший лікар. Глянув на Поліну: «Боже, у неї інсульт! Подивіться на асиметрію лиця!».

Хлопець Поліни, який був поруч, зателефонував її батькам. Приїхав тато, забрав доньку в лікарню, зробили сканування мозку. Воно показало, що в Поліни постраждала ліва півкуля мозку, зона, що здебільшого відповідає за мовлення. Пам’ять не зачепило.

Зачепило праву руку, та вона відновилась швидко. За кілька днів Поліна почала рухати рукою, потім змогла керувати пальцями.

А от з мовленням було складніше. Перші три дні після інсульту Поліна не говорила. У лікарні нею почала займатись логопед, а потім батьки забрали її до себе під Київ. Там уже Поліна почала займатися з логопедом Інсультного центру «Оберіг» Юлією Защипась.

Логопед Юлія Защипась працювала з Поліною, аби та знову навчилась розмовляти
Фото: Логопед Юлія Защипась працювала з Поліною, аби та знову навчилась розмовляти

Спочатку було складно. Пів години Поліна ще витримувала, а на півтори години вже себе змушувала. Крім логопеда, в реабілітацію включалися ще мама і бабуся.

 — У Полінки, як і в більшості пацієнтів, були проблеми з афазією. Це порушення мовлення. Вона розуміла, що хоче сказати, але не могла вимовити. Було утруднене розуміння більш складних мовних конструкцій. Тому ми працювали над цим і паралельно — над вимовою, — пояснює логопед.

Спершу Юлія приїжджала до Поліни додому, а потім запропонувала їй приходити в клініку — для соціалізації та спілкування з іншими. Зараз Поліні - 25. У неї чітке мовлення, часом говорить суржиком і трішки губиться ще в цифрах. Говорить російською і вставляє часом українські слова, бо забуває, як вони російською. І навпаки.

Також Поліна уже працює старшою лаборанткою в Національному університеті харчових технологій на кафедрі технологій м’яса і м’ясних продуктів. Вона — інженер-біотехнолог. А також — волонтерка в Інсультному центрі. Час до часу приходить і допомагає іншим хворим, показуючи на власному прикладі, що реабілітація можлива.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. НВ не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. НВ також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Здоров'я
Головні новини про здоров’я, фітнес та харчування
Щосуботи

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X