«Были даже не в состоянии смотреть ТВ». Что такое долгий ковид и почему от него страдают все больше людей

14 февраля, 11:18
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке
Сотни пациентов вышли на связь с Жасмин Гейер после того, как она завела блог, чтобы повысить осведомленность о долгом ковиде (Фото:JASMINE HAYER)

Сотни пациентов вышли на связь с Жасмин Гейер после того, как она завела блог, чтобы повысить осведомленность о долгом ковиде (Фото:JASMINE HAYER)

Многие рассказывают, что долгий ковид разрушил их жизнь, и в то же время возрастают опасения, что количество больных растет.

Понад мільйон людей тільки у Британії страждають від тривалого ковіду. І є побоювання, що їхня кількість може зрости через штам Омікрон. Багато пацієнтів стверджують, що від початку їхнє захворювання було у легкій формі, але згодом воно зруйнувало їхнє здоров’я, соціальне життя та фінанси.

32-річна Жасмін Геєр жила в Лондоні та навчалася, щоб стати інструкторкою з йоги, коли підхопила коронавірус у березні минулого року.

Іноді здається, що це була інша людина, каже вона, повільно й обережно вимовляючи слова. Зараз вона живе з батьками у Бігглсвейді, графство Бедфордшир.

Вона повернулася туди минулого літа, коли зрозуміла, що не може навіть застелити ліжко, не задихаючись.

«Ця хвороба настільки непередбачувана, і ніхто насправді не знає, як її лікувати. Чесно кажучи, я не знаю, чи поверну я колись повністю своє здоров’я, але я ніколи не перестану намагатися», — каже вона.

Наразі вона на лікарняному та відчайдушно хоче знову працювати.

«У мене вибило ґрунт з-під ніг, як і в багатьох інших із тривалим ковідом. У нас була велика криза ідентичності», — каже вона.

«Мені потрібно віднайти себе заново. Я навіть не можу підняти ліву руку, не кажучи вже про те, щоб бути тренеркою з йоги, і це крає мені серце», — зізнається Жасмін.

Протягом дев’яти місяців лікарі казали, що причиною її симптомів, які включали стиснення в грудях, біль у серці, задишку, втому та прискорене серцебиття, була тривожність.

Вона знала, що вони помиляються, і розробила свій власний трекер симптомів, який допоміг їй зрозуміти, що їхніми тригерами були нахили, ходіння і розмови, з відтермінованим впливом на її легені.

Її здоров’я почало покращуватись лише тоді, коли вона почала лікування в клініці для 130 пацієнтів із важким тривалим ковідом у Королівській лікарні Бромптон у Лондоні.

Лікарі виявили багато проблем зі здоров’ям. Рівень кисню в її легенях становив 53%, як і у пацієнтів з легеневою хворобою, і їй діагностували запалення серця після ковіду, якого, за словами лікарів, вони раніше не помічали.

Вони також виявили невеликі згустки крові в її легенях, які змогли побачити лише під час спеціалізованого дослідження під назвою вентиляційно-перфузійне сканування.

Після початку прийому препаратів для розрідження крові тромби зникли, але у неї досі спостерігається ненормальний приплив крові та кисню до легенів.

«Протизапальний препарат колхіцин покращив моє одужання, але, на жаль, у мене знову почався рецидив. Тепер я можу повільно ходити п’ять хвилин раз на тиждень, якщо мені пощастить, але потім у мене болить грудна клітка. Я маю обирати між розмовою та рухом. Я не можу робити й те, й інше протягом одного дня».

«Лікарі не знають, чому в моєму організмі хороший загальний рівень кисню, але він не потрапляє в легені, що може означати проблеми з кровоносними судинами, але сканування показують, що вони в нормі - вони ніколи не бачили такого раніше», — каже дівчина.

Відтоді, як вона започаткувала блог про свій стан, із нею зв’язалися сотні людей з ковідом, які давно відчайдушно потребували допомоги.

«Багатьох пацієнтів відправляють додому через те, що їхні лікарі не мають належної підготовки. Вони не знають, що у пацієнтів можуть бути мікротромби і водночас нормальні результати сканувань та аналізів крові, як у мене», — каже вона.

Жасмін уважно стежить за дослідженням, яке триває в Німеччині, в межах якого у хворих на ковід виявили мікроскопічні згустки крові, які спричиняють кисневе голодування в тканинах. Деяким пацієнтам допомогла спеціальна техніка, яка очищає кров, видаляючи білки, що спричиняють хворобу.

Вона також є консультанткою пацієнтів у найбільшому дослідженні тривалого ковіду в світі, метою якого є покращення діагностики та лікування хвороби.

Професор Амітава Банерджі з Університетського коледжу Лондона очолює дворічне дослідження STIMUATE-ICP, яке залучатиме 4500 пацієнтів із шести клінік для пацієнтів з тривалим ковідом.

В його межах випробовуватимуть наявні ліки, щоб визначити їхню ефективність, зокрема антигістамінні засоби, такі як лоратадин для лікування полінозу. Також перевірятимуть препарати проти згортання крові, такі як ривароксабан і протизапальний препарат колхіцин.

Кардіолог професор Банерджі стурбований тим, що нинішня кількість інфекцій призведе до того, що більше людей будуть страждати від тривалого ковіду.

За його словами, у багатьох пацієнтів він розвинувся після легкої інфекції, тому його не заспокоюють дані, що штам Омікрон викликає легший перебіг захворювання.

«Ми знаємо, що люди, які не були госпіталізовані з гострим коронавірусом, продовжували хворіти і були дуже ослаблені, і нас повинно це турбувати», — каже він.

Вакцини, безсумнівно, допомагають запобігти смерті та важким захворюванням, але вчені поки не знають, чи захищають вони від тривалого ковіду, каже він.

Учений додає, що багато молодих людей із тривалим ковідом не можуть повернутися до роботи, і це дуже вплинуло на їхнє здоров’я, добробут та фінанси.

Він вважає, що найкращий спосіб запобігти цьому — «в першу чергу уникнути зараження і знизити загальний рівень зараження», чого не можна досягти лише за допомогою вакцин, каже він.

«Я хотів би бачити більше уваги, обговорення та визнання тривалого ковіду з боку наших політиків, — каже він. — Якщо вимірювати лише смертність, можна знехтувати впливом на життя людей. Ми повинні робити краще».

Що таке тривалий ковід?

  • Тривалий ковід охоплює широкий спектр симптомів, зокрема втому, кашель, головні та м’язові болі
  • Більшість людей, які захворіли на коронавірус, почуваються краще через кілька днів або тижнів, але у деяких симптоми можуть тривати довше, навіть після легкої інфекції
  • Приблизно 1,2 мільйона людей повідомили про тривалий ковід у Британії протягом жовтня
  • Найчастіше повідомляють про тривалі симптоми жінки та люди у віці 35−49 років

Джерело: Управління національної статистики Британії/NHS

Емілі Міллер потерпає від тривалого ковіду наодинці, без допомоги медичних спеціалістів.

21-річна дівчина щойно повернулася до навчання у Брайтоні в жовтні минулого року, коли захворіла на коронавірус.

Вона виросла в Оксфорді, любила довгі прогулянки та походи до театру. Тепер вона виходить з дому лише до лікарні та на навчання.

«Наприкінці занять я почуваюсь наче п’яною і не можу згадати, про що йшлося», — каже вона.

«Я не бачуся з друзями та не маю суспільного життя. Моє життя повністю змінилося, як і моя кар'єра», — додає дівчина.

Після початкової легкої інфекції у неї почалися мігрень, шум у вухах, оніміння, задишка, запаморочення, носова кровотеча, біль у грудях та нудота.

Аналіз крові показав, що у неї низький рівень лейкоцитів, і її направили до клініки, де лікують тривалий ковід, де допомогли впоратися зі втомою. Потім її направили до невролога.

Тим часом лікар загальної практики сказав їй, що симптоми викликає тривожність, треба «йти додому і розібратися в собі».

Емілі досі приймає знеболювальні препарати і страждає від втоми, м’язових спазмів і проблем зі шлунково-кишковим трактом. Її лікар нещодавно припустив, що це був синдром, пов’язаний із тривожністю.

«Я б хотіла здати ще кілька аналізів та пройти дослідження, щоб з’ясувати, що є причиною мого стану, але я продовжую стикатися з цегляною стіною», — каже вона.

Крім здоров’я, її найбільше хвилює фінансове питання, бо щомісяця треба платити за квартиру.

«Я подала заявку на отримання допомоги студентам з інвалідністю, але вони не визнають тривалий ковід інвалідністю. Я дуже сподіваюся, що коли-небудь це зміниться», — каже вона.

Її перспективи на працевлаштування, коли вона закінчить навчання наступного року, похмурі, а мрію працювати на звукозаписний лейбл доведеться поставити на паузу.

Вона вирішила розпочати збір коштів, щоб спробувати врешті знайти ліки, сплачуючи за експериментальні методи лікування, такі як киснева терапія.

«Я ненавиджу просити інших людей підтримати мене, але я відчувала, що у мене закінчуються варіанти», — каже вона.

Подібна ситуація сталася й в Ентоні Лавлесса, якому нещодавно довелося попросити матір позичити йому 1000 фунтів стерлінгів, щоб виплатити іпотеку.

54-річний чоловік, який живе в Саутенді, підхопив ковід у січні, коли працював провідним слідчим у порту в Лондоні.

Його 52-річна партнерка Клер Хупер, яка працювала медсестрою, теж заразилась і також страждає на тривалий ковід.

Більшу частину цього року вони провели в ліжку з жахливим болем і втомою, оскільки обидва були звільнені з роботи.

Ентоні схуд на 25 кг, ходить з палицею. У нього діагностували втрату лейкоцитів і вегетативний розлад, який називається синдромом постуральної ортостатичної тахікардії, що впливає на його здатність регулювати кров’яний тиск. Клер схудла на 38 кг і тепер страждає на цукровий діабет і гіпертонію.

Обох виписали з клініки, де лікують тривалий ковід, оскільки їм сказали, що вони занадто хворі, щоб почати реабілітацію.

Вони витратили 10 000 фунтів стерлінгів заощаджень лише на оплату іпотеки та рахунків, перш ніж нещодавно отримали право на пільги.

«Ми мали приємне життя середнього класу, — каже Ентоні. — Ми перейшли від заробітку близько 4500 фунтів стерлінгів на місяць до мінімуму».

Колишньому військовому фотографу та письменнику доводиться встановлювати на телефоні нагадування, щоб піти на кухню поїсти, але потім він не може згадати, чому він туди прийшов.

«Я не курив 37 років, забув, що не курю, і купив днями пачку сигарет», — каже він.

Його дратує те, що збирають статистичні дані про людей з ковідом, які одужують і помирають, але «не про людей посередині».

«Уряд ніколи не говорить про тривалий ковід, ти або помреш, або одужаєш, а як щодо нас?» — питає він.

Він каже, що кілька місяців тому все стало настільки погано, що вони з Клер думали накласти на себе руки.

«Ми дійшли до того моменту, коли не могли витримувати біль і не мати нормального життя. У нас закінчилися гроші та можливості, і ми лежали в ліжку, навіть не в змозі дивитися телевізор».

Ентоні каже, що почувається кинутим напризволяще.

«Ми будемо продовжувати жити і сподіватися, що нам стане краще, це все, що ми можемо зробити», — каже він.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Радіо НВ
X